Такий знайомий батьківський поріг,
В свої обійми радо пригорне.
Для нас він, наче справжній оберіг,
Йому любов із вдячністю вернем...
Присядемо на лаві під вікном
Й поринемо думками в інший час.
О Боже! Як давно то все було,
Та батьківський поріг, чекав на нас.
Вдивляюся у сад, він постарів
І груша похилилась до землі.
Я їй немов мале дитя зрадів,
Ще молодим гойдався на гіллі.
А ось криниця - журавля нема,
У вирій за роки ці полетів.
Сумує за родиною земля,
Як вибачитись нам? Немає слів...
Стежина до малини заросла,
Давно, ніхто до рук не брав коси.
А під вікном все ж мальва розцвіла,
Вона напи́лась ранньої роси.
Такий знайомий батьківський поріг,
Так швидкоплинно десь спливає час.
В житті нам сотню випало доріг,
Та лиш одна, свята була для нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809901
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)