Я забіжу в невідомий трамвай,
Він вже довго на мене чекає.
Магістраль шепоче: "Стривай!"
Та сьогодні Максим відлітає.
Знайду місце біля тонкого вікна,
Всередині вагону нікого немає.
За вікном космос, між ним стіна.
Швидкість світла з ніг піднімає.
Запалю, зіпрусь на бік і потушу.
Падаючи, ця зірка вмирає.
Кит виплив понюхати сушу.
В трамваї хтось замерзає.
05.10.18 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809561
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2018
автор: Моряк