Вже покотились гарбузи в комори,
Городи в самотині почорніли,
І листям їжаки вмостили нори,
Хоча ще вчора ці листочки зеленіли.
Дрімають жабки десь між очеретом,
Комашки у корі вже примостились,
Співає осінь раз по раз куплети
Своєї колискової, щоб відпочили
Сади, луги, болота і струмочки,
Дерева, трави, стомлена земля,
Кущі і квіти, і малі пеньочки,
І тільки зорана, розштурхана рілля.
Співає ніжно, тихо, мов чарує,
Немов гіпнозом вводить всіх у транс,
Туманні поцілунки нам дарує,
Магічний осені трива сеанс.
Вже сонні всі, на бабиному літі
Мандрують непосиди –павучки,
Осіннім покривалом тепло вкриті
Шоссе, дороги й навіть стежечки.
Співає осінь вітром в голім гіллі,
І під ногами листям шелестить.
Дає нам шанс подумать на дозвіллі
І швидкий темп життя призупинить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2018
автор: Волинянка