Хочеш каву у постіль? І не важливо, хто кому принесе -
Ти чи я... Лате, американо чи, може, навіть глясе.
Я знаю - ти хочеш... І кава у ліжко - то не якийсь фетиш,
То лише образ, символ, то... Як побачити бісів Париж,
Побачити і... померти. Тобі - у моїх незграбних руках,
А мені - у твоїх. Біль, непевність і той підсвідомий страх
Щоб - позаду. А попереду - будні, незварений мною борщ...
Я знаю - ти хочеш. І тих поцілунків у літній зливовий дощ,
Хочеш ковзання, теплого пледу і, щоб падав зрадливий сніг,
Хочеш лоскітних дотиків пальців і переплечених ніг,
Білих ромашок десь на узбіччі забутого Богом шосе...
Хочеш каву? Хіба так важливо, хто кому з нас принесе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809515
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2018
автор: Redivivus et ultor