вітер та дощ спонукають до вихлинів музу_
осінь ще й досі на паузі, коси на цвях_
тло гіркоросе, порожнє гніздо чорногузів,
вглиб кукурудзи звивається втоптаний шлях_
докором вабити очі, вже вицвілі з літа,
доторком жалити тіло, охляле від хіті,
скоро розійдуться в безвість дотичні орбіти,
випустить жовтень колючі, закручені кігті_
димом провінцій протяті ліниві ці рими,
злі пілігрими на гнутих колесах кудись_
переплелося навгад сивих снів павутиння,
поряд десь луснула всесвіту скривлена вісь_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2018
автор: Ки Ба 1