Твої губи солодкі до нестями бентежать.
Твої чари дівочі мені сну не дають.
Ти моя таємниця мої муки і радість.
І думки всі про тебе вже життя не дають.
Нас кохання як море обіймає нас що ночі.
Я благаю від болю відпусти, відпусти.
Та твої сині очі у полоні тримають.
І звільнитись від тебе вже нема більше сил.
Моя люба чаклунка моє щастя кохане.
Твоє серце належить не мені не мені.
Тільки ніч зоряниця все заміняє довкола.
Тільки в ночі кохана ти належиш мені.
Як же жити не знаю я кохання благаю.
Поможи дай же сили научи підкажи.
Що робити с собою коли разом с тобою.
Як сховать таємницю і з ума не зійти.
Твої очі твої губи моє щастя мої муки.
До нестями тебе я кохаю.
Тільки зорі тільки місяць знають нашу таємницю .
Що з коханням робити не знаю.
Знову руки мої твої руки тримають.
Тільки зорі і місяць про кохання те знають.
Ти чаклунка в ночі знов належиш мені.
Може сплю я і все це вже сниться мені.
© Copyright: Олександр Донець.
Картинка з відкритих джерел.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2018
автор: Донець Олександр Віталійович