Амфібрахій (грецьк. amphibrachys, від amphi — обабіч та brachys — короткий) — в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом.
За мелодійністю він, швидше, нагадує звичайну розмовну мову. Тому амфібрахій — це розмір, який є більш спокійним, ніж його «родичі» — ямб, хорей, дактиль.
У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з наголошеним другим складом (—∪—). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеон); найліпший варіант А. — при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок.
В українській поезії до А. вперше звернувся Є.Гребінка (“Човен”, “Українська мелодія” тощо). Найменш уживаний одностопний А., що трапляється здебільшого в гетерометричних строфах задля увиразнення ліричного сюжету та акцентації поетичної думки:
— Матусю! Хто очі мені замінив? —
Всміхнеться, щоб сліз не побачив.»
Сама — до вікна, до неораних нив —
І плаче…
(Є. Плужник)
Двостопний А.. також не часто спостерігається:
…ночами про подвиг
я марив малим,
а подвиг — це побут
без жару й золи,
шизоїдно чистий,
абсурдно міцний,
не вельми врочистий,
та дуже ясний
(О.Шарварок).
Подеколи поети звертаються до тристопного А.:
На гратах не місяць — корова,
Не сяйво — рапатий язик.
В залізних, вантажних оковах —
Життя божевільного лик
(І. Крушельницький).
Прикладів чотиристопного А. в українському вірші теж не дуже багато:
О метана бурею, Нене злиденна,
Укріплю Тебе я на камені слова,
І будеш, як церква, ясна і сталенна!
(В.Пачовський).
П’ятистопний А. надає поетичному мовленню ознак урочистості, як у вірші М-Бажана “На Карпатських узгір’ях”:
Просвічений сонцем, на вітрі, в зеленім огні
Він листя різьблене, обтяжене росами, сушить.
Хай ломляться гори, хай грози ревуть в вишині, —
Він тут вкорінився, він тут укріпився й не рушить.
Надзвичайно рідкісний А. — шестистопний (С.Голованівський: “Минають роки, як хвилини, і зорі згасають байдужо…”), що виразно розмежовує віршовий рядок на два піввірші, викликає враження “важкого” стилю.
Подеколи поети звертаються і до вільного А., наприклад, І.Франко:
Полуднє.
Широкеє поле безлюдне.
Довкола для ока й для вуха
Ні духа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808469
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.10.2018
автор: Теоретик