Темрява

Ми  у  темряві,  темрява  —  в  нас,
Квантам  світла  тут  місця  немає.
Де  інакші  і  простір  і  час,
Імовірності  ходять  по  краю.

Безкінечність  сплелася  в  руно,
Позолочене  попелом  Сонця.
І  галактики  зникли  давно:
Ні  зірок,  ні  дверей,  ні  віконця...

Тільки  Хаос  —  всевишній,  святий  —
Праотець  і  праматір  Усього,
Подолавши  свій  шлях  золотий,
Знищив  все,  що  створив  —  навіть  бога.

Не  існують  ні  ночі,  ні  дні,
Ні  закони  Старого  Завіту  —
Залишилися  тільки  одні
Чорні  тіні  померлого  світу...

(30  вересня  '18  р.)

[i]Так  воно  склалося,  що  усе  на  світі  має  початок  і  кінець  —  навіть  сам  світ;
я  ж  спробувала  уявити  Небуття  —  коли  світ  припинить  своє  існування,  —
опустивши  нехай  і  важливі,  але  поки  що  незнайомі  мені  наукові  тонкощі,
відомі,  певно,  лише  хорошим  астрофізикам  (як  шанований  мною  Стівен  Гокінг).

Дякую  Єві  Романенко  за  її  чудесний  твір  "Дві  душі"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557031,
що  надихнув  мене  на  написання  моєї  "Темряви".[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808404
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2018
автор: Alisson