Вишивала долю красними нитками,
Хрестом хрестувала стібок за стібками.
Із душі та серця пісня вечорами
Лилась про калину, що між споришами.
Що стоїть край стежки, що в долину в’ється,
Що тікає стрімко, чи ж назад вернеться?
Забігла в діброву, там пугач сміється,
Затремтіли руки, в скронях жилка б’ється.
Крапля крові з пальця багрянить тканину,
Чи то я для себе не ту маю днину?
Що в рушник на щастя, неначе, в провину
Вплету я назавжди крові ще краплину.
30.09.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2018
автор: Валентина Ланевич