Моментами здається, що - межа.
І Ти вже за - не перед нею.
І смикаєш систему кореневу,
Наляканий замежжям не на жарт.
...а ще Ти вріс, а ще тримає ґрунт,
Й труха не все зайняла з твого тіла.
В гнізді у кроні, склавши тісно крила
Птахи твої не знають інших рук.
Зубатий горизонт відпустить вверх
Знов наче лиш Тобі одне світило,
Й нутро завмерши тихе, обгоріле,
Ще відкладе межу не на тепер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2018
автор: Маріанна Вдовиковська