Жовкне листя, багрянцем соромиться,
Загорнутися хоче в траву,
Балансує на часу соломинці -
Мов, літаю, а отже - живу!
Небо хмариться, хмуриться, сердиться,
Розглядає в калюжній слюді
Сивий смуток, бо літо не вернеться,
Те, в якім ми завжди молоді...
Не за віком, бо й досі ще зморшками
Не мережить життєва зима,
А від щастя, в якому ми ложками
Мед черпали... скінчилось - нема
Жовкне листя, дощем умивається,
Липне скотчем до мокрих підков -
Тих, «на щастя», що нині валяються,
Бо розтанула наша любов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807758
Рубрика:
дата надходження 25.09.2018
автор: Ulcus