Важко мовчати: люди, схаменіться!
Сьогодні друг, а завтра може вбить.
Що ж це панує в світі? Подивіться:
Ненавість і невігластво кипить.
Важко мовчати: люди, огляніться.
Невже лиш заздрощі блистять у вас в очах?
Хто душу проміняли - підніміться,
Погляньте, скільки бруду на руках.
Важко мовчати: щоб сьогодні, люди,
Руку підняти чоловік зумів
На бабцю кволу. Цю стареньку матір
Душить за горло він посмів.
В старі роки вже думка не тримає,
І слово зле, незле лелить із вуст.
Та, щоб ця бабця не сказала,
Не смієш розпускать ти рук.
Не смієте ви говорити:
"нехай сидить, не випускай її"
"мій чоловік зробив б ще гірше"
То хто ж ви після цього є?
Важко мовчати: страшно стало жити.
Життя нежитієм стає.
Коли межу легко розбити
Добро і зло одим і є.
Коли не бачуть люди правду.
Коли неправда правдою стає.
Коли засуджують цю бабцю,
А чоловік невинним є.
Просто почуйте:що життя коротке.
Восьмий десяток їй уже минув.
А наче вчора, ось недавно, вчора
Їй ще здається третій був.
А вам лиш сорок, п'ятдесят чи тридцять.
Невже немає співчуття до літ?
Де та повага, люди, що за холод?
Замість тепла суцільний лід.
Чи вам не страшно? Ви ж вперед ідете.
Років все більше й більше буде вам.
Якщо не страшно в світі жити цьому,
Побійтеся, що з вами буде там.
Важко мовчати: страшно стало жити.
Життя нежитієм стає.
Коли межу легко розбити
Добро і зло одим і є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807488
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 22.09.2018
автор: несвідомий