Якесь сьогодні дивне відчуття,
Не літо за вікном, і навіть не весна,
А осінь тепла, гарна, золота.
За обрій ніжно сонечко сідає,
Куди воно ховається, ніхто не знає,
Вже день сьогоднішній не має вороття.
На зустріч завтрашньому дню,
Босоніж парком я задумана іду,
Спокійно так, все навкруги втихає.
Пташиний спів торкає за живе,
В душі тріпоче серце молоде,
Я своє літо в невідомість проводжаю.
А так ще хочеться і літа, і весни,
Подалі час свій заховати від зими,
Та осінь молода за руку вже тримає.
Якесь сьогодні дивне відчуття,
Вирує в небі моя осінь золота,
Я своє літо по-тихеньку відпускаю.
Лю...
вересень, 2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807478
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.09.2018
автор: Лю