Стерня в полі обгоріла , стривожила душу,
Мій рідненький, повернися, чом терпіти мушу,
Нестримні болі під серцем, то ж тебе зростила,
Почуй, сину не для війни, витримать несила.
Вночі, до ікони, плаче мати на колінах,
До тебе, любий, як могла летіла б на крилах,
Вже досить, усім воювати та хоронити,
Земля, стогне, вся палає, як то далі жити.
Там знаю, не один,але ж учора бомбили,
Із селища, що поруч з нами, сина убили,
Ви ж разом вчилися, бувало чай пили в хаті,
Нехай, згоріли б орки,ті, вороги прокляті.
Щось наче до вікна впало, душа охолола,
Біда, лише тихо сказала й більше ні слова,
Летіли птахи, над хатою гучно кричали,
Раненько сонце, ненька і син не зустрічали.
29.08 2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2018
автор: Ніна Незламна