Який красивий зорепад,
Та зорі просяться назад.
Погляньте, падають надії,
В долонях їхніх мої мрії.
Лилове небо простягнулось,
Трава шовкова похитнулась,
Свій погляд в небо я кидаю,
Всі свої мрії проводжаю.
Та зорі стали промовляти,
Мене по щирому благати,
Не відвертатися від мрій,
Зібрати в кошик їх усіх.
Я постояла, помовчала,
Що їм сказати я не знала,
Остання падала надія,
В руках її тремтіла мрія.
І стало боляче дивитись,
Як мрії стали всі губитись,
Перевернуло небо зорі,
Душа стиснулася до болі.
Гадала я, що буде легко,
Але без мрії жити кепсько,
Останню мрію я спіймала,
Мене надія обійняла.
Душа моя помолоділа,
І жити в мріях захотіла.
Який красивий зорепад,
Летить із мріями назад.
вересень, 2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2018
автор: Лю