Ти відпустив мене, бо я тобі – ніхто,
Миттєво зачинивши слідом двері і вікно:
І навіть поглядом зі мною не простився:
Не маючи жалю, що, може, помилився...
Сказав мені так впевнено: «Прощай»,
Мовляв, іди, кохана... Назад не повертай...
Все, що було між нами, - помилка суцільна,
І тільки наша тут вина... Це очевидно...
Й не ввімкнути нам останню спробу:
Не розпочати начисто з нуля...
Не вилікуватю цю тяжку хворобу
Вже ані близьким друзям, ані лікарям...
І знову ми з тобою, - на різних берегах!
не зійдемось в житті уже ніколи, -
І хоч подолано вже той найбільших страх, -
Та... просто руки опустилися додолу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2018
автор: Searose