і ті, кого боялися святі,
і ті, хто відтинав для сміху крила,
і ті, кого сушили на хресті,
і ті, хто дер чужі, цупкі вітрила_
тепер лежать_ біліють черепи_
хрусять раз-по-раз під п’ятою сухо_
серед тих звалищ є напевно й ти_
закам’янілий слід_ лушпиння духу_
важка задуха / золото кадил /
німий, повільний ритуал посвяти_
займається багрянцем небосхил
ще одного на силу в оберт взято_
земля байдуже жде нових пожив_
затяті жниви / сірі міжсезоння_
ти спробував_ відлуння крику : “жив”
на мить злякає забуття безодню_
і тих кого боялися святі,
і інших всіх не буде в тому раю_
пусте зерно в довічній мерзлоті
під диким сонцем щемним блиском грає_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807092
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.09.2018
автор: Ки Ба 1