надалі – кожному своє_
склює серця холодне сонце_
змішає темний сомальє
в тонких прозорих оболонках
смолу та манну каяття,
золу від спалених емоцій,
і дистилят останніх сліз_
голодна прірва забуття_
надій глибоководні тіні,
мелодій злив переплетіння,
криві роти пустих валіз,
дагеротип вікна за межі,
сади в розхристаних одежах,
п’янкий, густий осінній дим,
снів віщих слайди каламутні,
сліди, що напрямків позбуті
і контрапункти зайвих рим_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806892
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.09.2018
автор: Ки Ба 1