Солом’яні фарби води й узбережжя
Зарухались, наче, під пензликом осені.
З поверхні стрибають, злітають кортежі
Коро́мислок, люток, но́го-ви́лко-хвостиків*
...Очима пірнай в живу в казку заро́сину,
Уранці ще вснулу в перинах гірчичних,
Які не печуть, а споко́ять, величать...
...Смак дихів нектару глейки́х пло́тьоно́сок...
Так, пахощі з надр, не розвіяні вітром,
Здаються нам – нами, космічним ефіром.
14.09.18 ( «Ми і є, земляни, космосом» )
*Лютки, коромисли, ногохвісти, вилохвістки – з курсової роботи «Комахи прісних водойм», Чернігів 2009, хіміко-біологічний факультет, Чернігвський держ.педагогичний університет ім.Шевченка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806657
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.09.2018
автор: Юхниця Євген