замілкі бо гріха безодні,
занизькі бо прозріння гори,
одностайні теплохолодні
розіпнуть на хресті докори_
переливчасті / довгі тіні,
попелисті / кошлаті хмари,
ще закиснена кров калини,
ще чіпляють гаками чари_
за ставками з гнилим лататтям
переймаються блискавиці,
під ялини роздерте плаття
світлих зманюють дияволиці_
серед них будеш зайвим нині_
бо в очах ще надія тліє_
вити вовком в сухій малині_
все що страх та погорда вміють_
місяць дикий, багрянородний,
обіймаються щастя й горе,
одностайні теплохолодні
святять чорні хрести докори_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806542
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.09.2018
автор: Ки Ба 1