Пісня, згенерована мною за допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=hZY8GZZ9JPo
В руках тримаю пожовтілі, давні фото.
А в них – дитинство і усе моє життя.
Мережить серце нестихаюча скорбота.
Адже немає у минуле вороття.
Застиг годинник на зажурених світлинах.
На них батьки, колись веселі й молоді.
Бабуся поруч з дідусем окрай хатини.
Подій минулих – відгомони золоті.
А на очах щораз бринять підступні сльози,
Бо найрідніші відлетіли за межу.
Не стріне матінка на рідному порозі.
Лиш уві сні до неї раптом забіжу.
Немає батька вже багато довгих років.
Згубився в зоряних, невидимих світах.
А я вночі його і досі чую кроки
І бачу усмішку на зморених вустах.
Лишився в пам'яті його веселий погляд,
Сповитий сяянням любові і добра.
Мого дитинства – незабутній, світлий спогад.
Прощання з ним – пекучий біль і пустота.
В руках тримаю пожовтілі, давні фото.
А в них – мій шлях, моя душа, моє життя.
Але все важче відкривати з кожним роком
Минулий час, куди немає вороття.
13. 09. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2018
автор: laura1