вже не зійти_ твій потяг рушив в осінь_
зсушивши мозок музі риєш дно_
стіна дерев_ напружене кіно_
попутні діалоги стоголосі,
дощами вимите пласке hd-вікно_
щетини сосен / жовтокосі верби,
парканів зебри / жереб на ребро_
передчуття лоскоче за нутро,
надміру напнуті, вцілілі дивом нерви,
дзвенять пустим колодязним відром_
вже не зійти_ ти зайвий пазл гештальту_
асфальтні смуги в’ються, як вужі,
на тебе дивляться світи собі чужі,
дроти закреслюють пусті небесні шпальти
і гостряться заховані ножі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2018
автор: Ки Ба 1