вода заточила той камінь як лезо_
зухвало тверезий / позбутий оман_
скриплять монотонно космічні колеса,
про око ясне не збрехав іоан_
зцілився ропою сліз хтивих вакханок,
навчився вслухатися в шелест зірок,
стерильним стрічає і вечір, і ранок,
біжить від взаємин нудних заморок_
для нього цей світ – пазл дитячого рівня,
кривавий піт правди завчасно зчавив_
обрубано мертве / засохле коріння,
від неба не жде нелінійності див_
хитнувши мости_ просто вийде за межі_
забувши ким був, вислизає з пітьми,
щоб скласти_ по крихтам_ ще раз_ обережно_
прозорий периметр прозріння тюрми_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805250
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.09.2018
автор: Ки Ба 1