Пішов собі відлюдник до пустелі:
Жує жучків і думає про Бога.
Мене не полишають думки сталі:
Яка, кому, коли є користь з того?
Він молиться. За що? За світ нікчемний?
Який покинув, бо в печінці в нього.
Можливо та молитва більш конкретна,
Про те, щоб Бог послав жучка смачного.
Свою плоть убиває поступово –
То ж він святий, йому хвала і шана.
Другий сам вирішив: відкинув ноги,
То церква винесла цьому догану.
Пішов в пустелю щоб зробити жертву.
Помер, кістки шакали розтягали…
Демонстративно на що, носа втерти
Всім грішникам? Вони щоб прославляли.
Розумні думки до гріхів доводять.
Все. Думаю про їжу і про одяг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805043
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.08.2018
автор: Пісаренчиха