Простіть мені, нене, за слово не щире,
За кожну сльозинку на Ваших очах.
Лиш мамою ставши для себе відкрила
Яким глибоченним є біль і є страх.
Тепер я вже знаю безодню одчаю,
Коли від безсилля в тумані весь світ.
Схилила би небо, та сил не стачає,
Крилом огорнула б дитятко від бід.
Простіть мені, нене, за ночі безсонні,
Нелюдської праці за довгі роки.
Тримаючи сина пухкенькі долоні
Свої усвідомила всі помилки.
Матусенько! Нене! Моя найрідніша!
Мій світе, опоро, відрадо моя!
Низенько схиляюсь, поклон б’ю Вам віршем.
Хай славиться світле матусі ім’я.
25.06. – 03.07. 2018.
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804734
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 28.08.2018
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська