Там, на сході, вітер свище, все не вгамується,
Поміж люди розбрат сіє, часом засміється,
Моя люба, Україно, не підкорись зраді,
Вороги – наші сусіди, будуть цьому раді.
Бо бувають, добрі й щирі, заздрощів не мають,
Та на жаль, і є такими, все життя нас лають,
Це за те, що маєм жити, не гнити у рабстві,
Бо народ, наш працьовитий, не грузне в нахабстві.
ЗадармА, соромно люди! Тож ми не звикали,
Хліба сіяти, зростити, всіх батьки навчали,
Бо земелька, наша щедра, красуня й багата,
Тож дай Боженьку, нам миру, щоб не було ката.
Сотні років, як же можна, совісті зовсім не мати,
Скажіть нащо нас і за що, народ весь ламати?
Наші землі, підкорити, щоб зникли в бур`янах,
Як на землях, тих російських, щоб лише літав птах.
Птах той ворон - ненажера, яструб двоголовий,
Хижий погляд і ненависть, щоб народ був голий,
Тож згуртуймось, прошу люди, не вірте нікому,
Лише пращурам довіртесь, батьківському слову,
Хай затихне сильний вітер, єдність справжня сила,
Україна, знов розквітне, житиме щасливо!
24.08.2018р
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Щиро вітаю всіх з ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!
МИРУ, ЗДОРОВ*Я, ЩАСТЯ, ДОСТАТКУ!
ПОВАГИ, ТЕПЛА І ЛЮБОВІ!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2018
автор: Ніна Незламна