Чомусь всі ночі у сльозах...
А серце – в шрамах від мовчання...
Що відбулося – не питай,
Єдина відповідь – кохання...
Минула мить всього лиш і –
Я розчинилася в тобі...
Не розумію, як так вийшло...
Ти... став для мене найріднішим...
Тепер без тебе – біль і стогін,
Що душу рве, неначе повінь!
Постійний плач до скреготу німого!
Ти вилікуй мене від вірусу страшного!
Дозволь в твої обійми прилетіти!
Пірнути в них, як лебідь, з головою!
В душі відчути: ми неначе діти,
До знемоги сповнені любов’ю...!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2018
автор: Searose