Десь зникли рими, думки заснули,
І перестали кувать зозулі.
У гаю тиша запанувала,
І голосисте літо злякала.
Вже горобина вдягла намисто,
Стрічає осінь урочисто.
А літо палить ще голі спини,
Хоч вечори вже прийшли осінні.
Вже новий ранець стоїть в кімнаті,
Прощальна подорож на самокаті.
Минула вчора вже відпустка,
Остання в соняха пелюстка.
І небо вчора ще прозоре,
Сьогодні в хмари сховало зорі.
А я стою на роздоріжжі,
Я соловейка хочу в збіжжі.
Я хочу літо на мить вернути,
До себе маки пригорнути,
Піти у ліс, лишить там втому,
Щоб не вернулась вона додому.
Хоча б на хвильку час спинити,
Перепочити, щоб далі жити.
Та ластівки вже відлітають,
На крилах літо забирають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2018
автор: Волинянка