До сонця виблискує й гріється ,
В"ється забавною стрічкою.
Тут дитинство моє видніється,
Сховалося в травах за річкою.
Та стежинка найкраща у світі ,
Нею ходжу я часто у снах,
Вся долина у пахощах квітів,
Незабудок букетик в руках.
І маленькі й засмаглії ніжки ,
По пилюці так швидко біжать,
Зупинитись на ній хоч би трішки...
Та літа невблаганно летять...
І як спомин дитинства- стежина ...
Гріє душу і серце теплом.
Вона рідна мені і єдина ,
Та стежина за моїм селом .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2018
автор: Калинонька