Хлопці варили борщ! Пахло дровами й димом,
Понад вкраїнським полем, птахи летіли клином.
Кухня як чорногуз, дзьобом уверх до неба,
Ласий вогонь тріщить, палить поліно* грáба.
«Друже, подай води! — Глянь, у кутку відерко!
Бач, на плиті казан, вже червоніє декó**.
Сонце обід пасе, впоратись би швиденько.
Ось бурячки лежать! Їх покриши хутенько».
Вправно забулькотіла бульба з лавровим листом,
В міру додати солі, кухар знавець із хистом.
Морква лежить на дошці й біла, як сніг, сметана,
А за широким полем, ворог пихтить незваний.
Ласо у скóвороді смажаться цибулини,
Жастко шкварчить сальцé, в роті додало слини.
Хлопці творили борщ! Згадали кухню і маму,
Борщик буде без м’яса, хоч би удавсь на славу.
Дві капустини тлусті — тріснуть... аж перестиглі!
Ріжуть ножем надвоє... Хлопці такі щасливі!
Пріє навариста юшка, мліє у нірці миша,
В пахощах замлоїло, певно, і томну тишу.
В мисці петрушка-пані, маленькі в’язки, куці,
В перців і помідорів зачервонілись лиці.
А часники бородаті — горді у зеленині,
Буде смачненький борщик, хлопці радіють днині!
«Слава!» — хтось крикнув збоку —
кухарям польовим,
Хлопці наріжуть хліба, збавиться в трубі дим.
Черпає в дно полóник***, кожному свою мірку,
Дух поміж всіх витає, як у козацькому війську.
Треба їм силу мати, борщик не із сокири,
Страва неекзотична, справляться богатири.
Воїн високий ростом, хрестик поцілував,
Дай нам сьогодні, браття, вдосталь зробити справ.
Хлопці поїли борщик... В кожного була мрія,
Бачити мирне небо, там, де його Вкраїна.
[i] Поліно* –
дровина, (обрубок) оцупок; полінце, поліняка, зб. поліняччя.
Декó* - бляха, жарівниця.
Полóник* - те саме, що ополóник, розливна ложка.
[/i][img]https://d.radikal.ru/d07/1808/0a/289773b12116.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА