Безповоротньо нас міняє час,
Скида з очей рожеві окуляри.
Наївності вогонь в очах погас,
Уподобання вже та ідели
Не ті, що вчора… В холоді вітрів
Зламали крила мрії променисті, ,
Побільшало темніших кольорів
В буденності нанизанім намисті
Тепер цінується уже не те…
Душа бажає щирості у слові.
Від ніжності вона тепер цвіте,
Взаємної і справжньої любові.
Не в золотих дарунках і грошах,
У справжньому, яке відчує серце.
В підтримці що втамує біль і страх,
Де затишок і спокою озерце.
Ну хіба треба жінці так багато?!
Потрібною коханому щоб бути.
І зайвою себе не відчувати,
Плече міцне щоб про усе забути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2018
автор: Наталка Долинська