За придорожніми кущами таємничо
Полискує вода на сонці у ставку.
Край ставу берегом біжить стежина й кличе
Мене пройти межи дерев і лозняку.
Якої незвичайної краси природа:
Зелені липи, клени, верби й осока,
Що відбиваються у нерухомих водах
Розбірливо і чітко, мовби від дзеркал.
Посеред ставу, наче зорі, спочивають
Величні рідкісні лілеї водяні.
Красу і ніжну білизну я помічаю
На чистий водній гладі ставу вдалині.
Так гарно вирізнялась кожна квітка біла
На темнім дзеркалі глибокої води,
Притягувала погляд , начебто хотіла,
Щоб я щонайчастіш приходила сюди.
12.07.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801963
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2018
автор: Martsin Slavo