Ніч закутала землю собою,
Опустила на землю вуаль.
Шиту золотом різного крою
Зірко-місячну дивну ту даль.
Вабить погляд краса ця одвічна,
Не відвести від неї очей.
Заворожує шир без гранична
Та породжує безліч ідей.
Двох ідилію прагне здобути
Та чи ж є у цім світі мости,
Щоб два серця з’єднати докупи,
Щоби мліли під стукіт: я - ти.
І не треба вже більше нічого,
Тільки ми - одне ціле та ніч.
Щоб торкалися душі святого,
Чар кохання, любові, - сиріч.
05.08.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2018
автор: Валентина Ланевич