Блакиттю ніжною сіяють пелюстки,
Серединка, як золота, яскраво жовта, –
Оздоблюють весняний килим залюбки
Яскраві незабудки голубі болотні.
Ростуть собі прикрасою по берегах
Лазурні незабудки на ґрунтах вологих.
Побачити їх можна на сирих лугах, –
Чарують зір, цвітуть розкішно і святково.
Пливе у простір їх цілющий аромат,
П’янить він душу нездійсненною весною.
Томливо-ніжна незабудка запашна, –
Небесний погляд зачаровує красою.
Як я люблю відкриту й чисту цю блакить
Дітей канав, які сором’язливо мріють
Під місячним сіянням, склавши пелюстки,
А на світанку бірюзою знов ясніють.
Легенда є про незабудки чарівні,
Що ніби сік із них таку властивість має:
Як гартувати в нім гарячу сталь клинків, –
Залізо різатиме і точильний камінь.
05.07.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801749
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2018
автор: Martsin Slavo