Згасає літній вечір у саду,
Дрімота сповила дерева сонні,
Вже стало темно й сиро унизу,
Лиш ніжним блиском променіють крони.
Сухий, спекотний аромат гілок
Слабішає, зате сильніше чути
Крізь нього від машин їдкий душок
І від асфальту випари жагучі.
Спускається на землю тиха ніч.
Сховалась за́грава за горизонтом.
По небесах розсипались вогні,
Птахи замовкли із захо́дом сонця.
Пітьма суцільна огорнула сад,
Але до темряви вже погляд звиклий
Ще розрізняє яблунь темний ряд,
Примарні сірі силуети вишень.
Затихло все, і шереху не чуть,
В повітрі відчувається тягучий
І мéдяний трави солодкий дух,
Що лине вільно із полів квітучих.
01.07.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801624
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2018
автор: Martsin Slavo