Ви думали спимо і Бог нам не поможе,
Коли у сутінках вдягали нам цепи?
Проснулися, терпіти нам негоже,
Ми українці горді... - не раби!
У пеклі вам ще прийдеться чапіти,
Боги лаштують віжки до габи.
На світі цьому досить скаженіти,
Відповісти готуйтеся ж.би.
За гріх принижень, болі і Майдани,
«Благословеннячко»схлопочете в «юрби”.
Цапи бездушні, - підлі вурк.гани,
Вам не простять посивілі степи.
За Ілловайськ потрібно відтремтіти,
Г.єни... вам не простимо ганьби.
За смерть дітей помр.те люд.їди,
Сок.ри вже наточ.ні й серпи.
Загине зло і правда переможе,
Ропою сліз заповнені гроби.
Душі святій повернемо Свароже,
Любов до свого визріла з журби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2018
автор: Андрій Л.