Чоловік, гуляв у шинку,
Веселився, продав свинку,
Торгувався, ще й так швидко,
У хустинці, щоб не видко,
Приховав грошву, зав`язав,
Серцю тепло, добре продав.
Її взЯла молодиця,
Пишна, славна, круглолиця,
Жінка - краля із косою,
Не встояв перед красою.
Раптом дощик, мілкий, зросив,
Із собою їх запросив,
Спілкування, закусили,
Відчував, що втратить сили.
Як відбитись від спокуси,
Цілувала, ніжно в уста,
І на вушко шепотіла,
Що щаслива, його стріла.
Людей в шинку забагато,
Для нього,це ніби свято,
Всі кричали до них гірко
Обіймав, мов ясну зірку.
Гладив груди, тоді й нижче,
Тіло пахне, стало ж ближче,
Від парфумів, вмить сп’янило,
Тормошило вже ( женило).
Чи від диму, мов кадило,
В голові вино бродило,
Не відчув, він свого тіла,
Усміхалася, раділа.
Тож напевно, у транс зайшов,
Та чомусь, гроші не знайшов,
Розв`язався мабуть вузлик?!
На столі лежав лиш бублик.
Де ж поділась та гарненька.
Та ніжненька, ох, хитренька,
Та додому, вже чкурнула,
От такої, от утнула.
Це було, хоч й не тактовно,
Повелась, чому так дивно?
Поросятко оте й гроші,
Кожен знає, це ж не воші,
Забагато не буває,
Нехай кожен тепер знає,
Хай обходить усі шинки,
На таких чекають (свинки).
08.07.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2018
автор: Ніна Незламна