Господи, боляче! Господи, як же болить!
Знову і знов гинуть хлопці й дівчата на сході…
Господи милий, та скільки ж вже нам хоронить?!
Смерть над країною знову в страшнім хороводі!
Діти, орлята, куди ж ви знялися?! Куди?!
Боляче, боляче! Серце не дасть собі ради…
Вже перелито крізь вінця гіркої біди,
Всіяли землю загинувши душ зорепади.
Як же болить! Їх вже там тисячі…Тисячі!!!!
Чуєш, вгодованцю ситий?! Чужі тобі діти?!
Як тобі спиться ти наш, шоколадний, вночі?!
Як же спокійно з цим всім скажи можеш ти жити?!
П`ятий вже рік ця війна! Твої статки зросли!
Ви ж із москальським царьком один одного варті.
Добре на горі люськім заробити змогли…
Долю мільйонів поставлено вами на карті!
Як же болить! Їх вже там тисячі…Тисячі!!!!
Чуєш, вгодованцю ситий?! Чужі тобі діти?!
Як тобі спиться ти наш, шоколадний, вночі?!
Як же спокійно з цим всім скажи можеш ти жити?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2018
автор: Наталка Долинська