В люстерко моря сонце задивилось
Проміння розсипає оксамит,
Спрагло із трав спиває срібні роси
У пестощах і я замру на мить
Море плете мереживо край берега
Із золотистих сонячних ниток,
Під ноги стелить ніжно і грайливо
Пінисто-білий вранішній вінок
Манить і кличе в своє морське лоно
Крилами хвиль накриє й огорне
Виринаєш наповнений як гроно
Цілющих вод окроплене дощем
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800032
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.07.2018
автор: Ілея