Людей усі лише корисливі мотиви,
Лише корисливі спонуки вам відомі,
Бо тільки це і є досліджень ваших нива.
Корисливість людини — ваша аксіома.
На аксіомі цій виховуються діти
У створеному вами світі споживацтва —
У хворому, у штучно створеному світі.
Тому нема у ньому справжнього багатства.
Тому нема у ньому щастя і свободи.
Тому любові замість в ньому є лиш хтивість.
Тому тут ненадійні друзі та угоди,
Стосунки, слово і оправдана брехливість.
Тому на правду «безапеляційність» кажуть,
Тому її не поважають і не люблять.
Тому нема у цього світу шансів майже.
Але це «майже» і дає надію людям.
Корисливість — не норма, а важка хвороба.
Від неї є практичний метод лікування,
Який людину безкорисливою робить,
Звільняючи її від експлуатування.
Бо безкорисливу людину неможливо
Визискувати. Нею маніпулювати
Немає як. Вона свободна і щаслива.
Її не підкупити і не залякати.
У безкорисливому серці розквітає
Любов і доброта, порядність і шляхетність.
В такому серці рай. І людство може й має
Знайти у безкорисливості щастя й єдність.
[i]19.02.2018, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799281
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2018
автор: Петро Рух