[b][i]Не заскринив ніхто на сторінці
Мого серця, подію з життя-
Перейшла як дорогу я жінці,
Іншій жінці стезю перейшла.
Шпилька туфель, незмінна покора,
Блиск рожевий, дівочий секрет.
Слів забракло дружині цій вчора,
Затьмянів у дверя́х силует.
Її погляд заселфив картину:
Ситець плаття мого (не "Шанель"),
Як із вуст, мов з пелюсток жасмину,
Ти солодку збирав карамель.
Серце видало в ритм нетерпляче
Сотні жалібних раптом октав.
Чоловік він її, а, одначе,
У кавярні мене цілував.
Мить зірвала невінчану дату
Із життєвих, яскравих вітрин.
І, здавалось, вготовив розплату,
Навіть сонця - рудий апельсин.
Бо, опісля не бачилась з Вами
Але знаю, що в ролі змії
Я приходжу у гості ще снами
До дружини твоєї й сім'ї.
[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2018
автор: Лілея1