Я - не відьма, коханий, не відьма,
Я люблю тебе понад життя.
Чи ж любові твоєї негідна?
Чом мовчиш? Рветься в серці струна.
Крапле сум на долоні сльозою,
А на думці ласкаві слова.
У тривозі турбуюсь тобою
Та чекаю, чудна я, дзвінка.
Зблідла тінь закрадається в вечір,
Розбавляє самітність в кутках.
Я - не відьма, - зривається клекіт,
В грудях втрати кохання лиш страх.
06.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2018
автор: Валентина Ланевич