Залив туман небо і річку, і ліс.
Здавалось, що в землю зненацька уріс.
Купавсь горизонт у парнім молоці.
Припудрився берег, неначе в муці,
Прищурився здалеку, скрито бажав
Сяйливого сонечка, — в неба благав.
І, раптом, грайливий з небес промінець,
У воду вмочив золотий олівець.
І весело стало пташиній юрбі —
Порвалася тиша, і обрій прозрів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2018
автор: Lana P.