В України - заплакані очі,
І серденько ранЕне щемить.
Десь у темряві чорної ночі
Снайпер цілить у сина в цю мить.
Обірвалася пісня у птаха.
Не злетіти вже більш в синю даль.
І здригнулося серце у тата,
Душу вмить розірвав мамі жаль.
Сині очі вже більш не побачать
України широкі степи.
Українці катам не пробачать
Свої сльози й синівські гроби!
І не чути вже стукоту серця.
Ув очах ясний промінь погас.
Сильний голос у вись не знесеться,
І вуста не промовлять до нас …
В нашу пісню не раз вже стріляли,
Як у рупор свободи й борні.
Не одного ми в землю поклали
За ту волю й вкраїнські пісні.
Імена їх нам в серці - набатом,
Вічним спомином стишено б'ють.
І за кожним похованим братом,
Рівний заклик звучить: «Не забудь»!
Мирослава Сидор
03.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797834
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.07.2018
автор: Мирослава Сидор