Розчинитися в масі, стати, немов усі,
У облудній людській говорільні,
Що вистрілює гаслами звідусіль
Й закодовує приспану пильність.
Потонути у натовпі, стати одним із...
Непомітним, за суттю безликим.
І скрипить історично прогнилий віз -
До приматів кортить чоловіку.
Надуває вітрила лукавих промов шквал
В морі темнім надій потонулих.
Знову вибір у нас: "чи пан, чи пропав",
Де майбутнє зіллється з минулим...
Раболіпна ментальність чомусь уже без гальм.
Мітить кредо - служити пану.
І стоїть на кону останній плацдарм -
Не згубімося в путах омани...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2018
автор: Тамара Шкіндер