чави налиті кров’ю очі вишень,
дери п’янкий медовий шелест лип,
від заздрощів розчулився всевишній
дощем ревів, гримів_ доки охрип_
палітра мерехтить до щему в оці,
порожні відра падають в криниці,
рояться мавки в дивній помороці,
баграми тянуть в злежані копиці_
віддай належне безпорадним музам,
гойдай неоковирні тла розлами,
по золотим стрибай гіпотенузам,
тремтячі промені в’яжи в тугу вузлами_
знайдуть підвечір біля очерету_
замореного вищих сфер любов’ю_
що з тінню власною лежить кривим валетом
й воркоче щось про очі вишень з кров’ю_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797306
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.06.2018
автор: Ки Ба 1