Не змикають очі
Літні білі ночі,
Руки лебедині
Тулять в самотині
У Норвезькій смузі.
Чайки, їхні друзі,
Розривають тишу,
Будять хвилю глибшу.
Поховались зорі.
Бульбашки на морі
Лопотять неясно
І лягають рясно
На солону воду.
Набирають ходу
Крапляні вітрила —
Розтулили крила,
У морській затоці.
Ген, на тому боці,
Де гора висока, —
Гавань сіроока,
Тиха і марудна,
Прихистила судна.
Кораблів примари
Розганяють хмари.
Обрій до світанку
Відчинив альтанку.
В образі сновиди
Мальовничі види
І багатства краю
Поглядом вбираю.
Ви ж такі урочі,
Літні білі ночі.
20/06/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2018
автор: Lana P.