[i]переклад  на  українську  мову  пісні  Сергея  Карнавского  "Я  -  токарь"[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AFyLluu17MA[/youtube]
Я  токар  -  відмінник,  в  цеху  вже  шість  років,
Майстрів  бо  ж  таких  більш  немає  в  природі.
На  ціль  не  дивлюсь.  Лиш  би  струм  та  верстат,
Різець,  заготовка  -  і  вже  результат.
В  країні  деталі  тій  буде  ціна,
Казав  мені  майстер  -  важлива  вона.
Та  він  й  не  казати  цього  мені  б  міг,
Я  токар,  а  отже,  точіння  -  мій  хліб...
Приспів:      Я  то́чу,  то́чу,  то́чу.  
                                І  хоч  точити  я  не  хочу...
                                Ех,  треба,  так  треба,  хоч  я,  ма́буть,  проти,
                                Та  що  тут  поробиш  -  така  вже  робота...
Був  токар  -  мій  батько,  і  я  те  саме,
Токарної  справи  навчили  мене.
Верстатом  шість  років  набита  рука
З  восьми  до  п’яти  -  від  дзвінка  до  дзвінка.
Мені  будь-яку  заготовку  якщо  б,
Я  можу  із  неї  створити  будь-що.
Країні  ж  будь-що  не  потрібне  є,  ні.
І  я  роблю  те,  що  сказали  мені.
Приспів.
І  час  вже  іде,  й  перестройка  минула,
Та  я  ні  про  що  й  ні  за  чим  не  сумую,
Оскільки  я  щастя  нове  віднайшов,
Відколи  із  рідного  цеху  пішов.
Великії  справи  проводжу  я  днями,
Дружу  з  поліцаями  я  й  з  бандюками.
Всі  дні  я  на  ринку,  де  люди  чужі,
Клієнтам  я  то́чу  лопати  й  ножі...
[i]*альтернативний  6  катрен:[/i]
Великії  справи  проводжу  я  днями,
Живу  на  селі  і  дружу  з  тракторами.
На  полі  я  орю,  збираю,  саджу,
Та  зятя  токарної  справи  учу.
Приспів.
[b]Оригінал:[/b]
Я  токарь  –  отличник  шесть  лет  на  заводе.  
Таких  мастеров  больше  нету  в  природе.
Мне  цель  не  важна.  Мне  лишь  нужен  станок,
Болванка,  резец,  электрический  ток.
Мне  мастер  сказал,  что  деталь  так  важна,
Что  нашей  стране  она  очень  нужна,
Но  он  мог  бы  это  и  не  говорить...
Я  токарь  и  значит  я  должен  точить…
Припев:        Я  точу,  точу,  точу,  
                                Хотя  точить  я  не  хочу…
                                Ну,  надо,  так  надо,  хоть  мне  не  охота,
                                Но  что  же  поделать,  –  такая  работа.
Был  токарь  –  отец  мой,  стал  токарем  я.
Токарному  делу  учили  меня.
И  вот  уж  шесть  лет  я  стою  у  станка  
С  восьми  до  пяти  –  от  звонка  до  звонка.
Из  каждой  болванки  могу  сотворить
Я  все,  что  угодно,  да  что  говорить…
Ведь  все,  что  угодно  –  не  нужно  стране
И  я  делаю  то,  что  предписано  мне…
Припев.
Но  время  идет,  и  вот  прошла  перестройка,
Но  я  ни  о  чем  не  жалею  ни  сколько
Поскольку  я  новое  счастье  нашел  
Когда  я  с  родного  завода  ушел…
Я  стал  заниматься  большими  делами:
Дружу  и  с  бандитами  я  и  с  ментами
Я  целыми  днями  на  рынке  торчу
Ножи  и  лопаты  клиентам  точу.
Припев.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797057
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.06.2018
автор: Oleg Kolibaba