Дививсь крізь хмари блідий місяць вповні,
Дрібненько мрячив без упинно дощ.
В зболілім серці вирвавсь крик назовні
Та враз притих, що поруч ти, здалось.
Всміхаєшся самими лиш очима,
Глибока зморшка бороздить чоло.
Пробігла тепла нить, ота, незрима,
Котру кохання в часі зберегло.
Точилася розмова поміж нами
І душі гомоніли про любов.
Відгонили дороги полинами,
Ясніла віра - Господа покров.
23.06.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2018
автор: Валентина Ланевич