налите колосся під гострі / мігтючі коси.
дзвінке стоголосся прозорих / сріблястих крил_
стерпіти той дикий шелест чи стане сил
примарам, що в хвилях вітру блукають босі,
облизані сонцем, зачахлі без древніх чар…
і глину кидає на коло своє гончар,
і треться на пил між жорен зерно прогріте,
і з черепом пращура бавляться сиві діти_
злизавши кров чорну поспіхом з пірнача
жерці всиротілі щезають в пітьмі віків…
не брякнуть холодні ночі виттям вовків_
заклякли по норах в'їдливі метрономи_
на небо дивитись нині - дошкульний сором_
звіряти в онлайнах ритми серцебиття,
звіріти охайно_ тримаючись в межах норми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796475
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.06.2018
автор: Ки Ба 1